НАК “Нафтогаз України” шукає альтернативні рішення, щоб після закінчення угоди з російським “газпромом” не зупиняти газотранспортну систему України. Про це розповів голова правління компанії Олексій Чернишов, передає Liga.net.  

У кінці року закінчується транзитна угода з російською компанією "газпром". Нафтогаз не продовжуватиме її – перемовини не ведуться і не плануються, запевнив Чернишов.

У той же час ГТС є одним з ключових активів держави.  

“Вона дозволяє нашій країні бути певною мірою у вищій лізі енергетичного бізнесу. Тому що ГТС забезпечує досить суттєвий потенційний об'єм транспортування. А якщо ми ще згадаємо про наші сховища, ми розуміємо, що це вигідна позиція. Тому я вважаю, що стратегічно ГТС повинна працювати. Бо ми маємо доступ до ринку збуту в майбутньому, коли Україна стане експортером газу, – наголосив Чернишов. – Ми не маємо права зупинити цю систему. Бо якщо ми зупинимо її, європейський ринок за кілька років переорієнтується на інших постачальників. Тому у нас така дилема. З одного боку, ми не можемо працювати з газпромом, а з другого – наша ГТС повинна працювати, її треба утримувати. Зараз тільки Нафтогаз переказує більше ніж мільярд доларів на рік ОГТСУ, щоб ця система працювала”.

Тому компанія шукає альтернативні рішення. Зокрема, ініціативу до проведення переговорів проявляв бізнес з Азербайджану – компанія Socar, що є найбільший державним холдингом країни. Але поки готового рішення по цьому питанню немає.

Наразі по газотранспортній системі України проходить 14 млрд кубометрів газу на рік. Це становить 4% від усього споживання газу європейськими країнами. За словами Чернишова, такий відсоток газу не може впливати ані на ціну, ані на дефіцит. 

Раніше президент України Володимир Зеленський підтвердив, що Україна веде переговори про постачання природного газу з Азербайджану до Європейського Союзу, щоб зберегти свою роль транзитної країни та допомогти західним сусідам забезпечити енергетичну безпеку. 

Міжнародний валютний фонд прогнозує, що європейські країни зможуть остаточно відмовитися від російських енергоносіїв до 2030 року. Після відмови імпорту з країни-агресора основними постачальниками енергоносіїв стануть Америка, Норвегія та Африка.